Енергетичні реформи: випуск №3

Ukraine Reforms Communications Taskforce (Медіа-Центр Реформ)

Випуск 3

Енергетичні реформи

Щотижневий підсумок подій та рішень в сфері енергетики
4 – 10 червня

Що важливого відбулося?

З точки зору моніторингу телевізійного простору головною подією було підвищення тарифів на тепло. Хоч насправді це – технічне рішення, пов'язане з новою ціною на газ, яку наприкінці квітня запровадив Кабмін. Справжньою подією були дебати навколо політики енергоефективності, що велися на Національній раді реформ.

Єдиної політики так і немає, але низка проектів заслуговують на увагу.

1

Головне на тижні – підняття тарифів на тепло, звісно. Національна комісія з регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг одразу після підняття ціни на газ оприлюднила проект нових тарифів, вичекала відведені законом робочі дні і 9 червня затвердила нові тарифи на теплову енергію та гарячу воду. Детальні ціни відрізняються від регіону до регіону, нові тарифи в кожному місті необхідно шукати на веб-сайтах постачальників.

Засідання Комісії відвідала лідер опозиційної партії Юлія Тимошенко, під будинком Комісії відбувався мітинг. Політики та мітингувальники протестували проти рішення, БЮТ – категорично проти встановлених урядом цін на газ та, відповідно, нових тарифів.

Детальна презентація – тут http://goo.gl/bnHnax
Новина з засідання – з точки зору НКРЕКП http://goo.gl/Y0Ma6a
і з точки зору експертів http://goo.gl/QjleIu

Це технічне рішення, оскільки біля 75% у складі тарифу на теплову енергію це власне паливна складова, про принциповий перегляд якої можна буде говорити після повної лібералізації ринків газу та електроенергії. Якщо станом на сьогодні не підіймати тариф, то ТКЕ, оскільки вони вже сплачують енергопостачальним підприємствам за ринковими цінами, все одно, звідкись доведеться ці гроші брати

Тетяна Бойко

Координатор житлово-комунальних програм громадянської мережі «Опора»

2

Цього тижня політику енергоефективності обговорювали на Національній раді реформ. Вперше, мабуть, за часів незалежності, Президент, прем'єр, голова ВРУ, десяток міністрів та кілька депутатів відкрито обговорювали як економити кошти, що спрямовуються на рахунки енергетичних монополістів (і олігархів). Бо неефективність в нас – це не тільки «застаріле обладнання» але і спосіб заробити, особливо якщо немає лічильників.

Прикладних (для населення) відповідей Нацрада не дала, засвідчила лише що єдиної та узгодженої політики в країні поки немає. Зате є чітке розуміння що «далі так не можна» Стали краще зрозумілі проекти та підходи різних відомств. Власне, добра новина в тому, що вони сперечаються між собою відкрито (а інколи навіть готові слухати експертів).

Проблема №1:

Ми занадто багато витрачаємо енергії «в повітря» – і приватні будинки, і багатоповерхівки, і бюджетні установи. Особливо бюджетні установи. За підрахунками Мінрегіонбуду більше половини газу йде в «повітря» через неефективність. Ринкова ціна на газ уже призвела до зменшення споживання - називали аж до 25% зниження споживання газу населенням в порівнянні з минулими роками.

Але основне – інвестувати в енергоефективність. Саме «інвестувати», і не просто «вкладати» – проекти мають приносять зиск.

Проект Мінрегіонбуду, який підтримали на Нацраді повністю, передбачає створення фонду енергоефективності, що дозволятиме людям знаходити кредити на утеплення.

Презентація Геннадія Зубка, віце-прем'єр-міністра http://goo.gl/tk0OnC

Ідея НАК «Нафтогаз України» – залучити кредит КНР на закупівлю та інсталяцію газових котлів для малозабезпечених. Ідея викликала жваві дискусії – переконала не всіх. Презентація Андрія Коболєва, керівника НАК «Нафтогаз України» http://goo.gl/PwBh9y

Ще один крок – робота з місцевим самоврядуванням. Після бюджетної децентралізації в руках мерів та адміністрацій опинилися значні кошти і їх варто скеровувати саме на програми енергоефективності. Наприклад, на утеплення шкіл, які змушені будуть сплачувати значно більше за газ. Тут ініціатива має бути на місцях.

Проблема №2:
Система субсидій потребує доопрацювання. Та, що існує, наступного року може охопити половину населення України і вартувати 10% бюджету (або 3% ВВП)
Заходи з енергоефективності зменшать навантаження на рахунки в перспективі. Але головне – необхідна система, за якою споживач буде зацікавлений економити та утеплюватися. Один з варіантів що обговорюється, – часткова монетизація субсидій (як мінімум та частка що має економитися). Презентація Олександра Данилюка, міністра фінансів http://goo.gl/LXlFWj

Проблема №3:
Ми не повністю використовуємо наявні ресурси, зокрема в генерації електроенергії. Неефективні ТЕС та застарілі мережі змушують спалювати більше вугілля для того, щоб забезпечити потреби країни.

Міненерговугілля планує добудову агрегатів на Дністровській ГАЕС, модернізацію блоків теплової генерації та мереж. Ці заходи повинні зекономити півтора мільйони тон вугілля в рік. Презентація Ігоря Насалика, міністра енергетики та вугільної промисловості http://goo.gl/LWL2SD

Всі презентації разом – уже тут http://reforms.in.ua/ua/session/20

3

Вкотре громадськість «збила» (це так в уряді називають перешкоджання ухваленню рішення) потенційного заступника міністра енергетики, який повинен опікуватися вугільною промисловістю. Попереднього разу журналісти та громадськість обурилися чутками про призначення Юрія Зюкова, якого звинуватили в зв'язках з терористами на Сході. Цього тижня програма «Схеми» оприлюднила проект рішення про призначення Станіслава Толчина, якого раніше звинувачували в корупції. Обидва на посаду не потрапили. http://goo.gl/lOd2YA

Проблема не тільки в посаді. Серед так званих «вугільних генералів» вкрай важко знайти спеціаліста з бездоганною репутацією. А хто би не взявся за управління шахтами, які залишилися під контролем держави, змушений буде здійснювати непопулярні кроки. Міністр Ігор Насалик ще наприкінці травня визнав, що частину шахт таки доведеться закривати, хоч відповідної концепції в уряді досі немає. Розмови про закриття неефективних шахт ведуться вже багато років, але поки ситуація патова.

Що зміниться
для споживача?

З 1 липня виростуть тарифи на опалення та гарячу воду. Детальні ціни відрізняються від міста до міста, але загальна картина – така (див. інфографіку). В цій ситуації споживач може нарешті підняти питання і про якість постачання послуги (і про собівартість в кожному з міст). Це непросто, потребує залучення громадських активістів, але, як показує дискусія https://goo.gl/YZJrDJ
можливо. Високі ціни дозволяють очікувати (вимагати) не лише реформ, але і якості постачання.

Які теми потрібно відстежувати ?

На порядку денному парламенту знову ключові закони: про ринок електроенергії http://goo.gl/7aEkJ0 та про незалежного регулятора в енергетиці http://goo.gl/vM4DZ7. Обидва закони – частина наших зобов'язань перед західними партнерами ( в рамках програми реформ)

Вихід шукатимуть наступного тижня експерти DixiGroup, які готують в Українському кризовому медіа-центрі «круглий стіл» присвячений вугільній промисловості (середа, 15 червня, 10.00)

Що не пропустити почитати?

Дослідження ринків електричної енергії та енергетичного вугілля, яке опублікував Антимонопольний комітет України. Важливий не лише тому, що фіксує проблеми на ринку, але і є підставою для уряду змінювати ситуацію. Якщо зовсім коротко - сам по собі новий "закон про ринок електроенергії" нового ринку не створить.

текст звіту http://goo.gl/f0GJJ2
презентація http://goo.gl/v8KN7D

Літо – час відпусток і можна спробувати прочитати книгу, яка легко та невимушено описує причини трагедії вугільної промисловості. «Чорна лихоманка» Дениса Казанського – про те, як колись вугледобувні підприємства вже закривали за гроші Світового Банку. Після чого замість шахт з'явилися копанки. Книжка про період до війни, але пояснює, чому люди на Сході в неї втягнулися.
Книжка http://goo.gl/yXr93B

Короткий виклад http://goo.gl/qM0cxp

На початку 2000-х багато шахт фактично просто здавали в оренду свої шахтні поля і старі стволи ділкам вугільного бізнесу, у яких самі ж і приймали видобуте паливо. Лабіринти старих гірничих виробок, якими були пронизані надра гірняцьких міст, фактично ніким не контролювалися і широко експлуатувалися вугільної мафією. Оскільки шахтні підземні ходи могли тягнутися кілометрами, сидіти на пластах одного вугледобувного підприємства могла необмежена кількість «паразитів».

Денис Казанський

Журналіст

Відео та аудіо