РОМАН ВИБРАНОВСЬКИЙ (УКМЦ) : ТАРАС ТКАЧУК (Dixi group)
ЗАБРАТИ ВИМИКАЧ
У МОСКВИ ТА ОЛІГАРХІВ
Чому фінансові взаємини в електроенергетиці потребують кардинальних реформ (і кому це дуже не сподобаєтсья)
Коли Ви чуєте щось про "ринок електроенергії" – це не більше ніж термін. Ринкових відносин в сфері генерації, розподілу, доставки електроенергії насправді немає. Спосіб, яким розподіляються грошові потоки в цій сфері в Україні вигідний обмеженому колу чиновників, власників електростанцій, шахт та обленерго. Через відсутність конкуренції ми, споживачі, платимо фінансово-промисловим групам за використання станцій та мереж, побудованих СРСР.

Це загрожує національній безпеці, гальмує економічний розвиток та не дає розвиватися зеленій енергетиці (яка не знищує природу).

Після революції Гідності група експертів, небайдужих урядовців та незалежних депутатів знову намагається змінити правила ринку, запровадивши нові, відпрацьовані у розвинутих країнах світу правила, побудовані на конкуренції та інноваціях. Якщо їм вдасться, то ми зможемо забрати контроль над енергетикою від олігархів. Нескоро – реформи в цій галузі провадяться роками. Але без першого кроку – ухвалення закону про ринок електроенергії – ми так і залишимося в минулому. Які проблеми повинен вирішити новий ринок?
Планова економіка
Всі гроші, які рухаються на ринку, де-факто контролюють державні установи та підприємства.
добовий графік споживання електроенергії. Ввечері, коли з'являється "пікове" навантаження, Україна не може обійтися без ТЕС що спалюють вугілля
Сучасне державне підприємство "Енергоринок" насправді вводить в оману своєю назвою. Строго кажучи, ринку електроенергії в Україні не існує. Скільки і якої енергії потрібно щодня (і скільки вона коштує) визначають спеціальні формули.

Головна проблема в тому, що електрика - товар, який не можна зберігати. Його треба виробляти саме в той момент, коли люди споживають електрику.

Вдень - більше, вночі - менше. Щодня диспетчер державної компанії "Укренерго" визначає які енергоблоки вмикати, і скільки енергії потребує країна. Сама система детально описана тут. http://projects.censor.net.ua/energy/

Проблема в тому, що вартість енергії різна. Атомна енергія дешева, але атомні станції не можуть "маневрувати" і змінювати потужність. Тому ввечері, коли з'являється "пікове" навантаження вмикаються блоки ТЕС і спалюють вугілля.
Хто і як розподіляє потік коштів, які споживачі платять за електроенергію.
Усі гроші за спожиту електроенергію за певними формулами розподіляє те саме ДП "Енергоринок". Частину - атомним станціям, які виробляють дешеву енергію, але не можуть збільшувати потужності в обідній час, коли споживання сильно збільшується. Багато - тепловим станціям, які можна легко вмикати. Зовсім мало - гідроелектростанціям. Вони виробляють найдешевшу електрику, можуть вмикатися будь-коли, але їх потужності мінімальні.

Головна проблема власне, в цій системі. Роками ціна розраховується з "собівартості" кожної станції. Компанії що володіють ними, подають в НКРЕКП дані скільки коштує виробництво, скільки витратили на розвиток та амортизацію.... Так визначається ціна електрики. Відтак компаніям вигідніше, щоб "собівартість в тарифі" була більшою, а не меншою.

Наслідки ми знаємо з історії. Якщо ціною керує хтось в "ручному режимі" а не "невидима рука ринку" починається гра зі статистичними даними. І якщо раніше до ціноутворення просто "були питання", то після революції Гідності питання переросли в скандали.

Ніхто не розуміє, наприклад, чому теплова електроенергія коштує сьогодні так дорого. Останні два роки регулятор визначає дуже високу ціну за теплову енергію, яку виробляє приватна компанія ДТЕК та три державні теплові станції. Причина - рішення, за яким вартість вугілля "в тарифі" закладається за формулою "Роттердам +". Це так, ніби ми возили би вугілля для теплових станцій за ціною на біржі в місті Роттердам плюс перевезення звідти ж. Хоч насправді возимо або з українських шахт, або з шахт які розміщені в зоні АТО (непідконтрольна територія) або з ПАР.

Ще одна проблема - "промислові споживачі" платять більше, ніж звичайні, "побутові". Це така спроба закрити очі людям на справжню ціну. В рахунках вона одна, а підвищена закладається в ціну товарів та послуг. Адже бізнес та підприємства беруть гроші не з повітря, а зі споживачів. На якомусь етапі ціна на електрику для промисловості в Україні була така ж сама як і в ЄС, і лише черговий скачок Євро змінив цю дивну історію.
+ олігархізація всієї країни
Система відносин насправді дуже вигідна. Для кількох власників та чиновників, яких за законом не можна називати монополістами.
Дані Антимонопольного комітету України
Історія з "Роттердам+" підняла важливе питання - а хто отримує вигоду з такої дивної, неринкової системи? Відповідь на неї дав свого часу Антимонопольний комітет України. Він спромігся назвати ситуацію "такою, що має ознаки монопольного становища" для трьох компаній.

"Енергоатом", який забезпечив 55,6% енергії в 2015 році (належить державі)

"ДТЕК", які забезпечили 24,8% електроенергії (належать Ренату Ахметову)

"Укргідроенерго", які забезпечили 4,8% електроенергії в 2015 році (належить державі)

Законодавство України виписане таким чином, що жодну структуру не можна назвати монополістом. Але фактично кілька людей, зібравшись між собою, можуть вирішити: хто і скільки зароблятиме. Державна приналежність "Енергоатому" не має заспокоювати. Керівництво цієї компанії (як і державної "Центренерго" яка має три теплові електростанції) регулярно потрапляє в корупційні скандали. Народний депутат Олександр Мартиненко навіть склав через ці звинувачення мандат члена парламенту. В народного депутата Ігора Кононенка це вимагають зробити колеги, бо звинувачують в причетності до непрозорих схем закупівлі вугілля.

Ситуація ще більше ускладнена через те, що дві державні і чотири приватні компанії спалюють вугілля марки "А": антрацит. Воно видобувається лише на території, непідконтрольній українському урядові і після початку блокади його доведеться імпортувати морем з інших держав. При цьому ціна вугілля буде більшою, а навколо тарифів знову почнуться суперечки (бо ми так і не дізналися чи чесно вони були пораховані і до блокади)
Новітні технології 1920-го року
Станції та мережі, що живлять Україну побудовані Радянським Союзом. Розробники плану ГОЕЛРО пишались би системою. Але надворі XXI століття, і потрібно переходити на нові технології. Сучасний стан відносин ніяк не стимулює інвестиції.
Змієвська ТЕС
З початку незалежності Україна не збудувала ще жодного великого блоку генерації електроенергії. Викиди в повітря та неефективність станцій перевищують будь-які норми ЄС, і дозволяють екологам заявляти: Україна перетворюється в задній двір Європи, що виробляє енергію зі шкодою довкіллю. Відновлювальні джерела (вітрові та сонячні станції) поки що в зародковому стані, і забезпечують не більше одного відсотка енергії. Більше того, "дешевизна" атомної енергії викликана саме "ручним" режимом управління цінами. Адже в ціну атомної генерації входить лише ядерне паливо та діяльність станцій. Якщо порахувати, скільки коштів колись доведеться вкласти в те, щоб атомні станції закрити та утилізувати... то енергія стане дорожчою ніж будь-яка інша.

Відновлювальна ("зелена") енергетика - перспективний напрямок, але без модернізації сучасних потужностей: атомних станцій та ТЕС про розвиток та екологію можна не згадувати. Для розвитку необхідні інвестиції, але і тут проблема. Інвесторам в Україні не раді. Три теплові станції, що належать державі, ніяк не можуть продати - переносять з року в рік. Цього року з'явилися новини про потенційних інвесторів в розвиток сонячної енергетики. Йдеться про ідею японських бізнесменів створили поле сонячних станцій в 30-кілометровій зоні навколо ЧАЕС. Але поки що все це - плани. Які навряд чи стануть реальністю, якщо система ухвалення рішень та ціноутворення і далі буде відбуватися в "ручному режимі".
Не в кращому стані знаходяться електромережі. Зношеність мереж - одна з критичних проблем системи. Йдеться не стільки про "магістральні" мережі скільки про капілярну систему доставки, якою оперують обленерго, і яка закінчується в наших будинках. В теперішніх власників мереж немає жодного бажання інвестувати в їх покращення, адже зекономлені кошти не йдуть їм у прибуток, а навпаки - віднімаються від тарифу. За деякими даними втрати в цих мережах можуть становити 12-14%. За даними НКРЕ КП, фактичний обсяг фінансування (виконання) інвестиційних програм розподільчих компаній у 2015 році склав 2 044,2 млн. грн (без ПДВ), або 58,1% від запланованого. Але як вияснили свого часу в мережі "ОПОРА" ніхто з обленерго не зміг пояснити ефекту від виконання інвестиційних програм. Іншими словами - ми з вами заплатили за покращення мережі. Але відчути його не можемо.

Ба більше. Ми навіть не знаємо наскільки вразливі мережі перед сучасними кіберзагрозами. Наприкінці 2015 року світові медіа написали про атаку на низку українських обленерго. Хакери зуміли увійти в мережі диспетчерських центрів та просто припинити постачання електроенергії. Ситуацію вдалося швидко налагодити, але не через якісну протидію вірусам, а через резервні і досі працюючі схеми управління завдяки винаходам 20-х років: телефон та рубильник. Американські партнери кілька раз приїжджали до України та пропонували допомогу в створенні спеціального підрозділу для боротьби з кіберзагрозами. Міненерго висловило зацікавленість і з того часу повторює зацікавленість щороку.
Хто зверху?
Світова практика проста: правила повинні функціонувати так, щоб ринок був залежним від споживача. Той, обираючи постачальника вирішує хто кращий. в Україні споживач не вирішує нічого.
Дані НКРЕКП
Чи давно Ви виставляли комусь претензію за частоту в мережі та якість? Це серйозні речі – чого вартують зіпсовані побутові прилади, яких не врятували запобіжники. На відміну від європейського ринку, де Ви можете обрати і швидко змінити постачальника, споживачі в Україні не є частиною ринку. Фактично, права у них забирає "псевдоринок" з регульованими цінами, що встановлюються щомісячно постановами регулятора.

Тому боротьба споживачів з постачальниками, що не зацікавлені в покращенні якості послуг за відсутності ринку, нагадує боротьбу з вітряками. За даними НКРЕКП, у 2015 році зареєстровано 24 324 звернень заявників щодо спірних ситуацій, які склались між ними та електропостачальниками. Найбільша кількість звернень зі спірних питань надійшла до «Київенерго» – 8289, «ДТЕК Дніпрообленерго» – 5963, «ДТЕК Донецькобленерго» – 2633 та «Київобленерго» – 2737.

Левова частка (92,7%) звернень споживачів стосувалась питань надійності та якості електропостачання, розрахунків за спожиту електричну енергію, застосування тарифів та надання пільг, питань обліку електроенергії та отриманням, узгодженням та виконанням технічних умов приєднання до мереж.
Джерело: офіс ефективного регулювання BRDO
У світі є рецепт покращення якості постачання послуги. Монополію на використання дротів, що йдуть до вас, завжди має одна організація -- така природа енергопостачання. Щоб зацікавити монополіста покращувати якість потрібно дві речі: незалежний регулятор та діюча система RAB-регулювання.

"Незалежний регулятор" це комісія, яка здійснює нагляд за формуванням тарифів. Вона повинна бути поза політичними та бізнесовими впливами та мати максимальну довіру з боку бізнесу та споживачів. Про українську НКРЕ КП так не скажеш. Її роботу критикують за непрозорість ухвалення рішень та рішення, з яких фінансовий прибуток мають конкретні фінансово-промислові групи (див. вище). Починали критику політики, потім нерозуміння висловлювали незалежні експерти, а нещодавно листа з критикою роботи комісії надіслав навіть єврокомісар Шефчович.

На фоні цих суперечок розгортається ще один скандал. В листі до Президента Порошенка єврокомісар згадує не лише формулу "Роттердам +" але і рішення про нові ставки приєднання до електромереж. Це ще одна ринкова новація, ухвалена НКРЕ КП під гаслом найкращих намірів. Адже ще минулого року підключитися до мережі нестандартним споживачам було дуже важко - їм ставили палки в колеса і вимагали неформальних "проплат". Вирішити проблему потрібно було давно, адже підключення до мереж сильно впливало на позицію України в рейтингу Doing Businness.

За новими ставками це тепер дуже дорого. Методологія обрахунку була обрана в спосіб, дуже вигідний самим обленерго, адже залежить від вартості їх активів. Якщо систему не змінять, то нас чекає ще й підняття тарифів на доставку електрики. В результаті RAB-регулювання, яке працює в Європі перетвориться в ще один скандал "Роттердам" +
Вперед до "русского мира"
Система постачання та розрахунків сьогодні ніяк не наближує нас до ЄС. За побудовою системи ми досі ближчі до ворожої Росії ніж до європейських партнерів.
Яким має бути ринок електроенергії за єворпейськими правилами?
На сьогодні Об'єднана енергетична система України працює паралельно з системами країн СНД, Балтії, і в тому числі і з Росією. ОЕС України зʼєднана із сусідніми країнами електромережами різної напруги, причому з російською – найбільш тісно.

Балансування енергосистеми України за рахунок перетоків з країною-агресором є прямою загрозою для нашої енергобезпеки. Єдиним варіантом уникнення енергетичного шантажу з боку РФ є адаптація нашої енергосистеми до європейських стандартів і перехід в європейську синхронну зону (обʼєднання енергосистем ENTSO-E).

Однак це не можливо без прийняття необхідного законодавства та, головне, повної відповідності правил на ринку електроенергії так званому "третьому енергетичному пакету" -- зведенню правил за якими працюють в ЄС. Власне, там прописана необхідність конкуренції, вільного ціноутворення, незалежного регулятора та інших правил, створених з думкою про споживача. Втім, коаліція, уряд та Президент поки не поспішають з ухваленням необхідних для цього законів. А ухвалений, наприклад, закон про незалежного регулятора не поспішають виконувати. Така ж доля в багатостраждального документу під назвою "енергетична стратегія до 2035 року" -- її постійно обговорюють та переписують, але не ухвалюють.

Не дивно: в документі потрібно визначатися скільки вугілля, атомної енергії та інших джерел ми хочемо через 10, 20, 30 років. І поки ми відкладаємо це рішення, в ЄС уже говорять про "четвертий енергетичний пакет": систему відносин, яка покликана збільшити кількість відновлювальних джерел енергії, створити робочі місця та зменшити шкоду довкіллю. Ми знову на кілька кроків позаду.
Україна в 2035 році : альтернативна версія
Все може бути інакше
It is necessary to choose a visual aid that is appropriate for the material and audience.
Уявіть собі Україну в 2035 році зовсім інакшою. Існує незалежний регулятор, якому довіряють. І який завдяки відкритим даним показує в режимі "он-лайн" як формуються тарифи на послуги монополістів.

Монополістів менше: незалежні трейдери купують електроенергію у виробників за різними цінами і формують пакети послуг для споживача.

Ми з вами - споживачі - отримуємо послугу так само легко як і послугу мобільного зв'язку. Не сподобалася ціна чи зацікавилися бонусною програмою? Змінили постачальника в інтернеті або на касі супермаркету.

Конкуренція призводить до того, що електростанції постійно покращують свою роботу -треба конкурувати і між собою і з генерацією країн ЄС.

Щоразу перед купівлею нового авто сім'я не лише обирає марку та колір, але і енергію. Що дешевше найближчі кілька років? Електрика? Дизель? Бензин?

Інфраструктура дозволяє усе. Це ж ринок. І ми до нього можемо дійти. Якщо зробимо перший крок.
Made on
Tilda